Віртуальний мир

Віртуальна реальність (ВР) - це технологія, яка дозволяє впровадитися в змодельований комп'ютером мир і взаємодіяти сним.

Сфера застосування віртуальної реальності досить широка - від цікавих діалогових відеоігор до допоміжних засобів навчання лікарів хірургії або льотчиків безпечному пілотуванню повітряного корабля. Машина здатна згенерувати "мир" розміром з наш всесвіт або ж настільки мікроскопічний, як атом або молекула

Виникнення віртуальної реальності

Думка про віртуальну реальність виникла ще в 300х роках, коли вчені займалися розробкою першого тренажера - імітатора польоту. Ідея полягала в тому, щоб створити в пілота враження, начебто він управляє справжнім літаком. Для ще більшого посилення ілюзії на екрані імітатора відтворювалися кадри злітно-посадочних смуг

В 1965 р. американцеві Айвэну Сазерленду випадково спала на думку одна ідея, яку він оприлюднив у статті за назвою "Зроблений дисплей". Зводилася вона до того, щоб створити, використовуючи два малюсінькі телевізори - по одному для кожного ока - переносний, або персональний віртуальний мир. Для її втілення в життя він також розробив дисплей, що зміцнюється на голові. Хоча його винахід працював, і він створив свого роду віртуальний мир, зображення виявилися занадто грубі й невигадливі. Інша складність була зв'язана із шоломом. Він був так важкий і громіздкий, що доводилося його підвішувати до стелі. Та й коштував він дуже дорого. Учені, що узялися в наступні роки доробити вихідну ідею Сазерленда, чимало в цьому превстигнули. Пізніше, в 1985 році, Майкл Макгриви з НАСА розробив набагато більш дешевий і легкий варіант шолома, побравши звичайний мотоциклетний і пристосувавши до нього мініатюрні екрани дисплея, а також спеціальні датчики, які реагували на рухи голови й були пов'язані з комп'ютерами великої потужності й чутливості

У тому ж 1985 року Майрон Крейгер відкрив у Музеї природознавства штату Коннектикут так званий "Видеоплейс". Загалом, "Видеоплейс" був нічим іншим, як рядом приміщень, перебуваючи в яких, причому навіть у різних, відвідувачі могли за допомогою інтерактивної графічної системи поринути в те саме віртуальний простір, жонглювати в ньому різними об'єктами, разом танцювати й малювати

Останнім апаратним компонентом для повного комплекту віртуальної реальності стала рукавичка. Розробили її прототип на початку 19809х рр., але в сучасному виді віртуальна реальність народилася в 1986 р., після того, як програміст Джарон Лениер придумав новий варіант рукавички. Так уперше з'явився єдиний комплект, що полягає із ВреШолома й рукавичок. Саме Лениер дав нової технології назва "віртуальна реальність".

Три типи віртуальної реальності

Розрізняють три основні форми віртуальної реальності. Перша з них, імовірно, найбільш відома. Комплект для неї складається із шолома, постаченого маленькими ТваЕкранами й навушниками, і рукавички ( у деяких системах замість неї використовують джойстик, або "чарівну паличку"). Шолом і рукавичка пов'язані з комп'ютерами, запрограмованими спеціальними звуками й графікою, які міняються залежно від призначення системи: якщо вона використовується проектувальниками або архітекторами, те це будуть, імовірно, будови або панорами. Потрібні зображення, навіщо відтворюються на телеекранах усередині шолома.

Для створення тривимірного ефекту кожний телеекран розташований під злегка відмінним кутом. Коли ви надягаєте шолом віртуальної реальності, образи на телеекранах цілком заповнять ваше поле зору, і ви поринете у віртуальний мир. А через навушники ви почуєте всі ті звуки, які відповідають видимим образам. І шолом, і рукавичка (або джойстик) оснащені спеціальними датчиками, які дозволяють комп'ютеру вловлювати всі рухи голови й рук. Коли ви повертаєте голову, щоб оглядітися по сторонах, комп'ютер змінює вашу крапку огляду - начебто ви фактично перебуваєте усередині зображення. Усе відбувається в реальному часі (з тою же швидкістю й у той же момент, як якби відбувалося в реальному світі). Рукавичка дозволяє вам "торкати" віртуальні об'єкти й "брати" їх у руки. З її допомогою ви можете навіть міняти розташування віртуальних об'єктів

Камери й екрани

У другому різновиді ВР для спостереження за зображенням користувача у віртуальному світі, у якім також можна підбирати або переміщати об'єкти, використовуються відеокамери. Обидві системи ВР дозволяють брати участь у діях відразу кільком людям. В основі ж останнього виду ВР лежить відтворення тривимірних зображень на великому вигнутому екрані. Така форма допомагає підсилити у вас відчуття того, що ви перебуваєте у віртуальному світі. Додатковий ефект присутності створюють спеціальні тривимірні окуляри

Імовірно, вам найбільше знайома ВР. що застосовується у відеоіграх у залах ігрових автоматів ("аркадах") і тематичних парках Європи, США і Японії. Тепер є багато ВриІгор, у яких може брати участь одночасно кілька людей.

чи Знаєте ви?

• 1с консолидация 8

  Коли комплект віртуальної реальності стане досить компактним і дешевим, щоб мати його будинку, ви зможете, не виходячи на вулицю, відправитися за покупками у віртуальний універсам, походити туди-сюди по секціях, наповнюючи кошик або візок товарами, як у справжньому магазині, а для їхньої оплати просто повідомити реквізити своєї кредитної картки - куплене доставлять прямо вам домийся
  
  
• Учені скористалися електронними сигналами, відправленими на Землю космічним кораблем "Вікінг", щоб сформувати чітке тривимірне зображення Марса. ВР дозволить астронавтам, не залишаючи Землі, "обстежувати" поверхня Марса
  
  
• Один учений у США продовжує працювати над створенням "виртуфона" (відеотелефона з ефектом віртуальної реальності), по якім ви зможете поспілкуватися зі своїми друзями, перебуваючи разом з ними в тому ж самому "майже справжньому" просторі.